Ми – група людей, які проживають по обидва боки від лінії зіткнення, яких торкнувся збройний конфлікт на Сході України. Через спільну діяльність ми прагнемо знайти те, що нас об’єднує, донести голос постраждалих від конфлікту, аби привернути увагу до важливих миротворчих питань.
СВЯТОГІРСЬКА ГРУПА
ХТО МИ
15 учасників, які проживають по обидва боки від лінії зіткнення, серед них є:
внутрішньо переміщені особи (ВПО)- депутати місцевих рад на підконтрольній Україні території
- студенти
- ветеран АТО
- представники гуманітарних і правозахисних організацій, які працюють з наслідками збройного конфлікту на Сході України.
Центр гуманітарного діалогу (Швейцарія) підтримував активності та зусилля групи, спрямовані на підготовку умов для перехідного правосуддя та примирення в Україні.
Попри розбіжності у поглядах, учасники узгодили роботу над двома спільними проектами з метою пошуку спільних позицій між людьми по обидва боки лінії зіткнення.
ПРОЕКТИ
ПРОЕКТ
«П'ять років війни: 1 825 днів, скільки ще?»
Ми, люди, яких торкнувся конфлікт, для пошуку спільних позицій запитали звичайних людей
ПРОЕКТ
«Ми живі, а вони...»
Ми, кого торкнувся конфлікт, зібрали живі історії реальних людей, які проживають по обидва боки від лінії зіткнення
КЛЮЧОВІ ІДЕЇ
КЛЮЧОВІ ІДЕЇ ЗА ПІДСУМКАМИ ПРОЕКТУ
«П’ять років війни: 1 825 днів, скільки ще?»
01
Люди очікували, що конфлікт швидко закінчиться
Важко було уявити спочатку, що він переросте у повномасштабне збройне протистояння.
«Думали, закінчиться, наприклад, зміною влади: почнуться арешти, зміна чиновників, але що дійде аж до воєнних дій – ніхто не припускав».
Щастя, підконтрольна Україні територія Луганської області
02
Надія на мир
Люди по обидва боки лінії зіткнення втомились від війни, і більшість хоче її завершення. Внаслідок тривалості конфлікту віра людей у майбутнє була підірвана. Однак їх об’єднує надія на мир і повернення до життя з перспективами та можливостями для майбутнього.
03
Спільні пріоритети
У багатьох людей по обидва боки лінії зіткнення спільні пріоритети: вони зосереджені на безпеці, родині, економічному добробуті та власності. Деякі опитані на непідконтрольній Україні території занепокоєні відсутністю правової захищеності. А деякі на підконтрольній хотіли би мати можливість побувати вдома:
«Мені не вистачає близьких місць, дорогих людей, з якими я спілкувалася. Вони залишилися там. Дехто виїхав у Росію, мені їх теж не вистачає. У мене там померли друзі, родичі, я не була на похоронах – це крає серце. Я ніби зріклася всього свого минулого життя. Я просто хочу мати можливість повернутися додому».
Сєвєродонецьк, підконтрольна Україні територія Луганської області – ВПО з Луганська
Одне з основних прагнень, що об’єднує людей, – покращення соціально-економічної ситуації в регіоні, а також його економічне відновлення:
«Коли у всіх буде достаток економічний, коли всі будуть ситі й задоволені, тоді всі забуватимуть про це (авт. – про те, що люди були розділені внаслідок конфлікту)».
Стаханов, непідконтрольна Україні територія Луганської області
04
Не варто узагальнювати політичні погляди людей на непідконтрольній Україні території
«Ті, які ставляться до всього нейтрально, вони просто хочуть, аби це все закінчилося, і їм байдуже, де вони залишаться – в Україні, в Росії чи це буде просто автономія».
Алчевськ, непідконтрольна Україні територія Луганської області
05
Дипломатичне вирішення конфлікту
Більшість опитаних схиляються до думки, що конфлікт має бути вирішений дипломатичним, а не воєнним шляхом. Люди бояться повернення «гарячої» фази воєнних дій. Також є занепокоєння з приводу того, що буде зі стороною, яка «програє» у випадку воєнної «перемоги».
06
Відчуття, що люди не можуть вплинути на політичні рішення, пов’язані з конфліктом
«...Суспільство має прийняти рішення. Але тут нюанс: якщо ми щось вирішимо, а нагорі вирішать інакше – можуть нас не почути».
Щастя, підконтрольна Україні територія Луганської області
07
Визнання горя
Горе людей, які постраждали внаслідок конфлікту, може мати як об’єднуючий, так і роз’єднуючий вплив на стосунки між людьми. Визнання горя з акцентом на досягненні спільних цілей (наприклад, дипломатичному вирішенні, економічному розвитку) може допомогти у примиренні.
Правосуддя і примирення
01
Попри відмінності в баченні винних та відповідальних більшість опитаних жителів по обидва боки лінії зіткнення сходиться на такому:
- Запит на справедливість: до встановлення провини за злочини варто підходити індивідуально, вина за злочини з обох сторін повинна бути встановлена справедливо (законно).
- Відсутність відповідальності за факт проживання на непідконтрольній Україні території.
- Неприпустимість безкарності за вчинення особливо тяжких злочинів.
- Хоча існують значні відмінності в поглядах по обидві сторони від лінії зіткнення, значна частина опитаних покладає провину за розпалювання конфлікту на осіб, які приймають політичні рішення на національному та регіональному рівнях (за матеріалами інтерв’ю – Російську Федерацію, Україну, так звані «ЛДНР»).
02
На думку деяких опитаних, справжнє примирення можливе за умови, що в людей, які залишилися на непідконтрольній Україні території та не винні у тяжких злочинах, не буде страху повернутися в Україну. Важливу роль у подоланні цього страху матиме державна політика України, що включатиме:
- концепцію перехідного правосуддя і прийняття відповідних законів, що давали б чіткі відповіді на питання, хто не може бути притягнутий до відповідальності, а для кого вона буде неминучою;
- публічні гарантії з боку офіційних осіб України жителям непідконтрольних територій про те, що громадяни, які не вчинили тяжких злочинів, пов’язаних із конфліктом, не будуть звинувачені та переслідувані, українське законодавство захищатиме їхні права;
- інформаційну політику, націлену на збереження «ментального» зв’язку жителів непідконтрольної Україні території з державою Україною, а також надання їм об’єктивної інформації про ситуацію в Україні.
«До всіх, хто залишився працювати на цій території, потрібен індивідуальний підхід. Лікарів, учителів та інших фахівців, хто не брав участі в бойових діях, звільнити від відповідальності – і про це треба говорити публічно. Люди не повинні боятися приходу України. Для багатьох ця робота була життєво необхідною, незалежно від переконань».
Антрацит, непідконтрольна Україні територія Луганської області
ПУБЛІКАЦІЇ
ПУБЛІКАЦІЯ
«П’ять років війни: 1825 днів, скільки ще?»
За матеріалами інтерв’ю серед мирного населення підконтрольної та непідконтрольної Україні територій Донецької та Луганської областей
ПУБЛІКАЦІЯ
«Ми живі, а вони...»
За матеріалами живих історій жителів підконтрольних і непідконтрольних Україні територій Донецької та Луганської областей
КОНТАКТИ
email:
Заява про обмежену відповідальність
думки, досвід і термінологія, представлені у публікаціях, не повинні сприйматися як погляди чи позиція Центру гуманітарного діалогу. Тексти містять відповіді в інтерв’ю мирних жителів, постраждалих внаслідок конфлікту на Сході України, у викладі учасників даного проекту. Роль Центру гуманітарного діалогу полягала у підтримці зустрічей групи та створенні умов для реалізації даного спільного проекту, однак не у визначенні змісту та тональності тексту.
© Зроблено в SEO-Design